Авточернетка

​1.  Ініціювання, обговорення та планування спільних дій адміністрації, психологічної служби, педагогічного колективу, учнівського самоврядування та батьківської громадськості, спрямованих на подолання виявлених недоліків у роботі навчального закладу з окресленої проблеми.

2. Збір необхідної інформації соціальним педагогом щодо проявів булінгу серед учнів у навчальному закладі.
3. Систематичне вивчення психологічного клімату (спостереження, діагностика), особливостей міжособистісних стосунків у класних колективах, де виявлено булінг.
4. Виявлення булерів, а також  реальних та потенційних жертв.
5. Створення умов недопущення явища булінгу.
6. Швидке і грамотне роз’єднання жертви з відповідними стресовими впливами булерів.
7. Визначення переліку можливих дій, спрямованих на припинення агресивної поведінки учнів. Вибір найефективніших способів досягнення мети. Роль педагога у такому алгоритмі має бути чітко визначена і дещо обмежена. Вчитель надає дитині-агресору та постраждалій дитині лише первинну допомогу, а потім передає її фахівцям психологічної служби школи.
8. Індивідуальна або групова (за необхідності) корекційно-відновлювальна робота з жертвами булінгу. У процесі надання допомоги суб’єктам насильства одним із головних завдань соціально-психологічної підтримки виступає корекція страхів та тривожності.
9. Проведення семінарів, тренінгів, спрямованих на формування ненасильницької моделі поведінки.
10. Коригування наявних агресивних форм поведінки булерів та формування нових форм поведінки учнів переважно за допомогою прикладу педагогів.
11. За необхідності – залучення іншіх фахівців: психологів, педіатрів, представників служб у справах дітей, кримінальної поліції, громадських організацій тощо.
12. Формування у жертв булінгу ціннісного ряду, способів соціалізації, стійкого ставлення до негативних явищ та негативних почуттів.
13. Робота з класним колективом з корекції поведінки, покращення стосунків та надання допомоги дитині-агресору та дитині-жертві.
14. Формування у педагогів навичок ідентифікації насильства як у своїй поведінці, так й у поведінці дітей з метою формування єдиного погляду на існуючу проблему. Недопущення проявів психологічного насильства до дітей з боку вчителів у вигляді порівнянь, навішування ярликів, ігнорування почуттів дітей та їхніх скарг на цькування.
15. Розвиток в учнів емпатії, асертивності,  комунікативних здібностей, адекватної самооцінки, самоконтролю та здатності до саморозвитку, критичності мислення, соціальної адаптованості та індивідуальних механізмів подолання важких станів і переживань.

Організації та установи, до яких слід звернутися

у випадку домашнього насильства:

• До територіального органу поліції або за телефоном 102.
• До центру соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді.
• До управління сім’ї та молоді районної, міської чи обласної держадміністрацій.
• До громадських організацій, які надають допомогу постраждалим від насильства.
• До психолога, соціального педагога, класного керівника тощо.
• До близької людини.
• На телефони «Гарячих ліній».

Безкоштовні телефонні «Гарячі лінії»

Національна дитяча «гаряча лінія» Центру «Ла Страда- Україна»:

0-800-500-333 (для дзвінків з мобільного)

Дзвінки на лінію – безкоштовні як зі стаціонарних телефонів на всій території України, так і з мобільних усіх операторів.

Консультують компетентні у дитячих питаннях психологи, юристи та соціальні працівники.

Національна «гаряча лінія» з протидії домашньому насильству (консультації юриста, психолога, соціального педагога):

116-123 (цілодобово та безкоштовно з мобільних телефонів),

0-800-500-225 та 116-111

Можна отримати інформацію про організації та установи, до яких слід звернутися у конкретній ситуації, про перелік документів, які необхідно підготувати для звернення, поради щодо правильного їх складання, підтримку психолога анонімно у телефонному режимі, консультації та рекомендації юристів щодо конкретної ситуації.

Омбудсмен з прав дитини в Україні Микола Миколайович Кулеба:

(044) 255-64-50

Єдиний телефонний номер системи надання безоплатної правової допомоги:

Зателефонувавши зa номером 0 800213 103 (безкоштовно зі стаціонарних та мобільних телефонів), можна отримати такі послуги:

• інформацію про гарячі телефонні лінії з питань надання соціальних послуг та захисту прав людини, та установи, які опікуються відповідними питаннями;
• безоплатну правову допомогу дітям, які перебувають у складних життєвих обставинах;
• правові консультації;
• зв’язатися з усіма центрами з надання безоплатної вторинної правової допомоги; отримати інформацію про їх місцезнаходження, контактні номери телефонів, інші засоби зв ‘язку.

Відповідальна особа з питань домашнього насильства у Тернопільській гімназії №30

098-714-81-43 – Шимків Альона Богданівна 

Пколикання на документ

Пколикання на документ

Наводимо перелік ознак, які можуть вказувати на жорстоке поводження з дитиною та потребують негайного реагування.

Ознаками  психологічного насильства можуть бути:

• замкнутість, тривожність, страх, або навпаки, демонстрація повної відсутності страху, ризикована, зухвала поведінка;
• неврівноважена поведінка;
• агресивність, напади люті, схильність до руйнації, нищення, насильства;
• уповільнене мовлення, нездатність до навчання, відсутність знань відповідно до віку (наприклад, невміння читати, писати, рахувати);
• синдром «маленького дорослого» (надмірна зрілість та відповідальність);
• уникання однолітків, бажання спілкуватися та гратися зі значно молодшими дітьми; 
• занижена самооцінка, наявність почуття провини;
• швидка стомлюваність, знижена спроможність до концентрації уваги;
• демонстрація страху перед появою батьків та/або необхідністю йти додому, небажання йти додому;
• схильність до «мандрів», бродяжництва;
• депресивні розлади;
• спроби самогубства;
• вживання алкоголю, наркотичних речовин;
• наявність стресоподібних розладів психіки, психосоматичних хвороб;
• насильство стосовно тварин чи інших живих істот;
• приналежність батьків, осіб, які їх замінюють, до деструктивних релігійних сект. 

Ознаками фізичного насильства можуть бути:

• повідомлення дитини, що батьки, інші члени сім’ї застосовують до неї, або іншої дитини фізичне насильство, погрожують вигнати з дому, перемістити до іншого місця проживання (віддати до інтернатного закладу, влаштувати до лікарні, помешкання інших родичів тощо), про наявність небезпеки з боку тварин, що утримуються у неї вдома;
• прагнення дитини приховати травми та обставини їх отримання (відмова дитини роздягатись; носити одяг, що не відповідає сезону);
• зміщення суглобів (вивихи), переломи кісток, гематоми, подряпини;
• синці на тих частинах тіла, на яких вони не повинні з’являтися, коли дитина грається (наприклад, на щоках, очах, губах, вухах, сідницях, передпліччях, стегнах, кінчиках пальців тощо);
• рвані рани і переломи в області обличчя, травматична втрата зубів;
• травми ока (крововиливи, відшарування сітківки тощо);
• забиті місця на тілі, голові або сідницях, які мають виразні контури предмета (наприклад, пряжки ременя, лозини);
• скарги дитини на головний біль, біль у животі, зовнішні запалення органів сечовивідної і статевої систем;
• рани і синці у різних фазах загоєння на різних частинах тіла (наприклад, на спині та грудях одночасно);
• сліди від укусів;
• незвичні опіки (цигаркою або гарячим посудом).

Ознаками економічного насильства, занедбання дитини можуть бути:

• постійне голодування через нестачу їжі;
• вага дитини в значній мірі не відповідає її віковій нормі (за визначенням медичного працівника);
• часті запізнення до школи, брудний одяг, одягання не за погодою;
• пропуски занять у школі;
• втомлений і хворобливий вигляд;
• загальна занедбаність;
• нестача необхідного медичного лікування (дитину не водять до лікаря), неліковані зуби;
• залишення дитини батьками під наглядом незнайомих осіб (в тому числі, які перебувають у стані алкогольного або наркотичного сп’яніння); 
• залишення дитини дошкільного віку без догляду впродовж тривалого часу як у помешканні, так і на вулиці, в тому числі із сторонніми особами;
• відсутність іграшок, книжок, розваг тощо;
• антисанітарні умови проживання, відсутність постільної білизни (або постільна білизна рвана та брудна), засобів гігієни;
• нігті, волосся у дитини нестрижені і брудні;
• у дитини постійні інфекції, спричинені браком гігієни;
• залучення дитини до  трудової діяльності (з порушенням чинного законодавства);
• дитина жебракує, втікає з дому;
• відставання дитини в розвитку (фізичному, емоційному розвитку): розвитку дрібної моторики, пізнавальних здібностей, соціальних навичок та навичок міжособистісного спілкування) внаслідок педагогічної занедбаності. 

Ознаками сексуального насильства можуть бути:

• знання термінології та жаргону, зазвичай не властивих дітям відповідного віку;
• захворювання, що передаються статевим шляхом;
• синдром «брудного тіла»: постійне настирливе перебування у ванній, під душем;
• уникнення контактів з ровесниками;
• дитяча або підліткова проституція;
• вагітність;
• вчинення сексуальних злочинів;
• сексуальні домагання до дітей, підлітків, дорослих;
• нерозбірлива та/або активна сексуальна поведінка;
• створення та реалізація дитиною сексуальних сценаріїв в іграх за допомогою іграшок та ляльок; 
• відсутність догляду за собою;
• боязнь чоловіків, конкретних людей;
• синці на внутрішній стороні стегон, на грудях і сідницях, людські укуси.

Педагогічним працівникам доцільно звертати увагу на ознаки, що вказують на ймовірність виникнення ризиків для життя, здоров’я та розвитку дитини. 

Зокрема до таких ризиків, можна крім іншого віднести ситуації, коли батьки або особи, які їх замінюють:

• не цікавляться навчальною діяльністю дитини, вихованням в дошкільному навчальному закладі (не відвідують батьківських зборів, не контактують з педагогами закладу, не готують дитину до участі у позаурочних та позашкільних заходах);
• під час відвідування навчального закладу перебувають у стані алкогольного сп’яніння або під дією наркотичних речовин. Наявні повідомлення дітей, осіб, знайомих із сім’єю, про факти надмірного вживання алкоголю, наркотичних речовин, схильності до азартних ігор та відвідування ігрових клубів;
• систематично проявляють агресивну поведінку до працівників закладу освіти, батьків інших дітей;
• ігнорують рекомендації працівників закладу освіти щодо виховання дитини, що призводить або може призвести до затримки її розвитку, погіршення емоційного стану, здоров’я, соціальної ізоляції та інших несприятливих наслідків; 
• не дотримуються санітарно-гігієнічних норм та правил безпечної поведінки (що призводить до виникнення ризику інфікування дитини);
• мають ознаки пригніченого психоемоційного стану, розладів психічного здоров’я, суїцидальної поведінки, що ускладнює процес догляду та виховання дитини;  
• не забезпечують необхідного медичного догляду за дитиною, що може призвести до серйозних порушень здоров’я; 
• жорстоко поводяться з членами сім’ї (одним із батьків, іншою дитиною, іншою особою), з домашніми тваринами;
• допускають перебування в помешканні, де проживає дитина, сторонніх осіб, схильних до вживання алкоголю, наркотичних речовин;
• не забезпечують дитину кишеньковими коштами; 
• перекладають відповідальність за догляд за молодшими дітьми на інших. 

Діти мають:

• знижену здатність контролювати свою поведінку; 
• демонстративну хоробрість; 
• агресію стосовно інших дітей або дорослих;
• ознаки бродяжницва; 
• бажання і змогу перебувати у вечірній і нічний час на вулиці без супроводу дорослих, відвідувати комп’ютерний клуб.

Додаток 1

до наказу №

від 01.09.2023 року

ПЛАН ЗАХОДІВ

з профілактики булінгу, попередженню жорстокого поводження

 з дітьми та насильства сім’ї

 на 2023-2024 н.р

1. Учасники освітнього процесу можуть повідомити про випадок булінгу (цькування), стороною якого вони стали або підозрюють про його вчинення стосовно малолітньої чи неповнолітньої особи та (або) такою особою стосовно інших учасників освітнього процесу або про який отримали достовірну інформацію, керівника закладу освіти або інших суб’єктів реагування на випадки булінгу (цькування) в закладах освіти.

У закладі освіти заяви або повідомлення про випадок булінгу (цькування) або підозру щодо його вчинення приймає керівник закладу.

Повідомлення можуть бути в усній та (або) письмовій формі, в тому числі із застосуванням засобів електронної комунікації.

2. Керівник закладу освіти у разі отримання заяви або повідомлення про випадок булінгу (цькування):

• невідкладно у строк, що не перевищує однієї доби, повідомляє територіальний орган (підрозділ) Національної поліції України, принаймні одного з батьків або інших законних представників малолітньої чи неповнолітньої особи, яка стала стороною булінгу (цькування);
• за потреби викликає бригаду екстреної (швидкої) медичної допомоги для надання екстреної медичної допомоги;
• повідомляє службу у справах дітей з метою вирішення питання щодо соціального захисту малолітньої чи неповнолітньої особи, яка стала стороною булінгу (цькування), з’ясування причин, які призвели до випадку булінгу (цькування) та вжиття заходів для усунення таких причин;
• повідомляє центр соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді з метою здійснення оцінки потреб сторін булінгу (цькування), визначення соціальних послуг та методів соціальної роботи, забезпечення психологічної підтримки та надання соціальних послуг;
• скликає засідання комісії з розгляду випадку булінгу (цькування) (далі – комісія) не пізніше ніж упродовж трьох робочих днів з дня отримання заяви або повідомлення.

• Учасники освітнього процесу приходять в гімназію за 15-20 хвилин до початку занять, чистими і охайними, займають своє робоче місце з першим дзвінком, готують все необхідне навчальне приладдя до майбутнього уроку.
• Важливо запам’ятати, що приносити на територію закладу з будь-якою метою і використовувати будь-яким способом зброю, в тому числі: ножі, вибухові, вогненебезпечні речовини; спиртні напої, сигарети, наркотики і інші одурманюючі засоби і отрути, а також токсичні речовини і таблетки – не припустимо.
• Гімназисти завжди слідкують за власними виразами та жестами у спілкуванні з іншими.
• Без дозволу педагогів або медичної сестри (за узгодженням з батьками) йти з гімназії та її території в урочний час – не дозволяється.
• У разі пропуску занять гімназист(ка) зобов’язаний пред’явити класному керівнику довідку або записку від батьків (осіб, їх заміняють) про причину відсутності на заняттях. У разі пропуску більше трьох днів учень зобов’язаний представити довідку з медичної установи.
• Гімназисти завжди виявляють пошану до старших, піклуються про молодших, поступаються дорогою дорослим, старші — молодшим, хлопчики — дівчаткам.
• Поза закладом учні поводяться скрізь і усюди так, щоб не принизити власну честь та гідність.
• Усі учні бережуть майно гімназії, дбайливо ставляться, як до свого, так і до чужого майна, дотримуються чистоти і порядку на території та, безпосередньо, в середині закладу.
• До учнів, які привласнили чужі речі, застосовуються дисциплінарні стягнення. У разі спричинення збитку чужому майну, батьки гімназистів, які заподіяли збиток, несуть матеріальну відповідальність.
• Кожен, хто знайшов втрачені або забуті, на його(її) думку, речі, належить здати черговому, який знаходиться на першому поверсі, черговому вчителю, класному керівнику або адміністрації закладу.
• Булінг є неприпустимою формою поведінки учнів гімназії та поза її межами.
• Учасники освітнього процесу можуть користуватися на уроках гаджетами лише для навчання.
• Учень зобов’язаний виконувати домашні завдання в терміни, встановлені шкільною програмою.
• Необхідною умовою успішності гімназиста є присутність на усіх заняттях та наявність необхідних підручників, зошитів, інструментів і письмового приладдя на уроках.

ПОВЕДІНКА ГІМНАЗИСТІВ ДО ПОЧАТКУ,

НА ПЕРЕРВАХ І ПІСЛЯ УРОКІВ

• Під час перерви гімназист не повинен забувати про свої обов’язки: 
• підтримувати чистоту і порядок на своєму робочому місці;
• вийти з класу, якщо попросить вчитель;
• мати повагу до чергових та допомагати їм;
• при зустрічі з вчителями, батьками, дорослими відвідувачами закладу гімназисти завжди вітаються;
• заходити до вчительської можна лише з дозволу;
• завжди пам’ятати про особистий простір кожного гімназиста та працівника закладу;
• бути пильним та уважним;
• слідкувати за тим, щоб правила були дотримані усіма без винятку.
• Час перерви — особистий час кожного учня. Він може його проводити по своєму розумінню, але не повинен заважати іншим.
• Під час перерви учні можуть вільно пересуватися по закладу, окрім тих місць, де їм заборонено знаходитися в цілях безпеки (горище, підвал, кухня, ліфт, який не призначений для гри).
• Під час перерв гімназистам необхідно більше відпочивати.
• Не допустимим є бігання по закладу, по сходах, поблизу віконних отворів, гра в м’яча у класі, коридорах та інших місцях, не пристосованих для ігор, сидіння на підвіконнях та псування майна гімназії.

ПОВЕДІНКА У ЇДАЛЬНІ

• Під час харчування в їдальні належить дотримуватися хороших манер і поводитися пристойно.
• Учні завжди з повагою ставляться до працівників їдальні.
• Гімназисти приходять в їдальню після закінчення уроку, у відведений час, дотримуються черги при отриманні їжі.
• Слід вживати їжу і напої, придбані тільки в їдальні.
• Гімназисти самостійно прибирають посуд зі столу після вживання їжі.
• Дбайливо ставляться до майна їдальні.
• Забороняється заходити в їдальню у верхньому одязі.

РЕКОМЕНДАЦІЇ ДО ЗОВНІШНЬОГО ВИГЛЯДУ

• У заклад гімназисти приходять в одязі, який відповідає перебуванню дитини у суспільних місцях. Стиль одягу — діловий, класичний. Для уроків фізичної культури, трудового навчання, хімії обов’язкова спеціальна форма.
• Спортивний одяг, призначений для уроків фізкультури, на інших уроках недоречний.
• Одяг повинен відповідати зросту, виражати пошану господаря до самого себе і суспільства в цілому.
• Для верхнього одягу в закладі існує гардероб, змінне взуття є обов’язковим.
• На урочисті заходи гімназисти приходять у святковій формі.

ЧЕРГУВАННЯ

• Черговий по класу учень під час перерви має перевірити навчальний кабінет, підготувати дошку, забезпечити порядок у кабінеті.
• Черговий учень має право зробити зауваження іншим щодо правил поведінки та санітарних правил у навчальному кабінеті.
• Черговий клас у закладі має приступити до чергування за 30 хв. до початку занять. Чергування триває один навчальний тиждень протягом робочого дня.
• Чергові учні допомагають черговому вчителю у здійсненні контролю за чистотою, порядком у гімназії та за виконанням всіма учнями цих правил.

Пколикання на документ

Керівник закладу загальної середньої освіти забезпечує реалізацію у закладі освіти заходів у сфері запобігання та протидії домашньому насильству і насильству за ознакою статі шляхом:

• проведення з учасниками освітнього процесу виховної роботи із запобігання та протидії насильству;
• здійснення з учасниками освітнього процесу інформаційно-просвітницьких заходів з питань запобігання та протидії насильству, у тому числі стосовно дітей та за участю дітей;
• організації роботи практичного психолога та/або соціального педагога з постраждалими дітьми;
• визначення уповноваженого спеціаліста з числа працівників закладу для проведення невідкладних заходів реагування у разі виявлення фактів насильства та/або отримання заяв/повідомлень від постраждалої особи/інших осіб.
• У разі виявлення фактів насильства уповноважена посадова особа закладу загальної середньої освіти протягом доби за допомогою телефонного зв’язку, електронної пошти інформує уповноважений підрозділ органу Національної поліції та службу у справах дітей (у разі коли постраждалою особою та/або кривдником є дитина), забезпечує надання медичної допомоги (у разі потреби) та фіксує необхідну інформацію в журналі реєстрації фактів виявлення (звернення) про вчинення домашнього насильства та насильства за ознакою статі (закладу освіти) за формою згідно з додатком 3.

• замкнутість, тривожність, страх або, навпаки, демонстрація повної відсутності страху, ризикована, зухвала поведінка;
• неврівноважена поведінка;
• агресивність, напади люті, схильність до руйнації, нищення, насильства;
• різка зміна звичної для дитини поведінки;
• уповільнене мислення, знижена здатність до навчання;
• відлюдкуватість, уникнення спілкування;
• ізоляція, виключення з групи, небажання інших учасників освітнього процесу спілкуватися;
• занижена самооцінка, наявність почуття провини;
• поява швидкої втомлюваності, зниженої спроможності до концентрації уваги;
• демонстрація страху перед появою інших учасників освітнього процесу;
• схильність до пропуску навчальних занять;
• відмова відвідувати заклад освіти з посиланням на погане самопочуття;
• депресивні стани;
• аутоагресія (самоушкодження);
• суїцидальні прояви;
• явні фізичні ушкодження та (або) ознаки поганого самопочуття (нудота, головний біль, кволість тощо);
• намагання приховати травми та обставини їх отримання;
• скарги дитини на біль та (або) погане самопочуття; пошкодження чи зникнення особистих речей; вимагання особистих речей, їжі, грошей; жести, висловлювання, прізвиська, жарти, погрози, поширення чуток сексуального (інтимного) характеру або інших відомостей, які особа бажає зберегти в таємниці;
• наявність фото-, відео- та аудіоматеріалів фізичних або психологічних знущань, сексуального (інтимного) змісту;
• наявні пошкодження або зникнення майна та (або) особистих речей.

Дитина – правовий статус особи до досягнення нею повноліття. Малолітньою вважається дитина до досягнення нею чотирнадцяти років. Неповнолітньою вважається дитина у віці від чотирнадцяти до вісімнадцяти років. 

Законні представники дитини – батьки, усиновителі, батьки-вихователі, прийомні батьки, патронатні вихователі, опікуни, піклувальники, представники закладів, інші особи, які виконують функції опікунів і піклувальників.

Жорстоке поводження з дитиною – будь-які форми фізичного, психологічного, сексуального або економічного насильства над дитиною в сім’ї або поза нею

Фізичне насильство над дитиною – дії із застосуванням фізичної сили стосовно дитини, направлені на спричинення їй фізичного страждання, що заборонені законом. Фізичне насильство в сім’ї передбачає умисне нанесення одним членом іншому побоїв, тілесних ушкоджень, що може призвести до смерті, порушення фізичного або психічного здоров’я, посягання на його честь і гідність.

Сексуальне насильство або розбещення – протиправне посягання однієї особи на статеву недоторканість іншої, дії сексуального характеру стосовно дитини, що проявляються як зґвалтування, сексуальні домагання, непристойні пропозиції, будь-які образливі дії сексуального характеру.

Психологічне насильство – вплив однієї особи (групи осіб) на психіку дитини, з використанням словесних образ, погроз, переслідування, залякування, критика, маніпуляції, що може призвести до виникнення у дитини пригніченого або хронічного тривожного стану, затримки чи відставання психоемоційного, когнітивного, соціального та фізичного розвитку тощо.

Насильство в сім’ї – будь-які умисні дії фізичного, сексуального, психологічного чи економічного спрямування одного члена сім’ї стосовно іншого члена сім’ї, якщо ці дії порушують конституційні права і свободи члена сім’ї як людини та громадянина і наносять йому моральну шкоду, шкоду його фізичному чи психічному здоров’ю (стаття 1 Закону України «Про попередження насильства в сім’ї»).

Недбале ставлення до дитини передбачає таку поведінку батьків (осіб, які їх замінюють), яка призводить до свідомого або неусвідомленого незадоволення дорослими життєво важливих потреб дитини, пов’язаних з її виживанням, здоров’ям та повноцінним розвитком.

Бездоглядність – відсутність або недостатність контролю за поведінкою або заняттями дітей і підлітків, виховного впливу на них з боку батьків або осіб, які їх замінюють.